- у виробництві пива, 1 - у видавничій справі. За структурою ж експорт країни не більше ніж 2/3 скла­дається з сировини, напівфабрикатів, продовольства, а у структурі імпорту 3/4 - це готові промислові вироби, в то­му числі технологія й наукомістка продукція. Країні, яка вивозить приблизно 1/3 ВНП, подібна структура зовніш­ньої торгівлі загрожує небезпекою зниження рівня життя народу.

У цьому контексті ділові кола Канади дедалі більше схиляються до реалізації так званої континенталістської платформи; на противагу їм малий і, частково, середній бізнес, профспілки, а серед провінцій - Онтаріо і Квебек орієнтуються на націоналістську платформу, хоча й не ви­ступають проти ліквідації торговельних бар'єрів зі США.

Ще у 1965 р. США і Канада уклали угоду про безмитну торгівлю автомобілями й запчастинами. Одним із резуль­татів цієї угоди була раціоналізація виробництва в авто­мобільній промисловості Канади.

Після Угоди про вільну торгівлю 1989 р. економічні й культурні зв'язки між двома країнами, як очікують, ще більше зміцняться. Протягом десятирічного періоду мають скоротитись або ліквідуватися усі митні і безмитні бар'єри у взаємній торгівлі. Обидві країни сподіваються здобути з цього максимальну вигоду.

Новий договір 1992 р., в якому бере участь і Мексика,— Північноамериканська угода про вільну торгівлю буде, в разі позитивного розгляду законодавчими органами трьох країн, спільним ринком з чисельністю населення понад 360 млн. чоловік і сумарним ВНП 6 трлн. дол. США, що перевищує ВНП країн-членів ЄС.

Згідно з прогнозами фахівців, у найближчі 10 років тре­ба чекати посилення притягальної функції США щодо країн обох Америк. Передбачають, що на початку наступ­ного століття Північноамериканська угода про вільну тор­гівлю перетвориться на Американську зону, в яку поряд зі США, Канадою і Мексикою увійдуть Аргентина, Брази­лія, Панама й Чилі.