Місце Канади у світовій економіці
7

Оновлення основного капіталу в традиційних галузях економіки супроводжується інтенсивним створенням нових галузей промисловості, зокрема авіаційної. Цікаво, що про­дуктивність праці в цілому складає 95 % від рівня США, а в деревообробній та целюлозно-паперовій - перевищує рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канад­ського ринку зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими, міні-аналогів, точних копій го­ловних заводів у США, але в 10—15 разів менших за по­тужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на яких продуктивність праці приблизно на ЗО % менша, ніж на американських.

Рівень витрат на НДДЕР у ВНП Канади майже в 2 ра­зи менший, ніж у США, Японії, ФРН. Маючи відносно не­високий рівень розвитку фундаментальних наукових дослі­джень, Канада використовує відлагоджений механізм при­кладних досліджень і їх впровадження. Рівень технічної оснастки та ефективності виробництва у деревообробній промисловості, чорній металургії, ядерній енергетиці, бу­дівництві в умовах Півночі дуже високий у Канаді. Країна є єдиною в світі, яка у промислових масштабах викорис­товує альтернативну енергетичну технологію, що полягає в екстракції нафти з бітумінозних порід (запаси бітуму в Канаді унікальні). Згідно з оцінкою XI Світової енергетич­ної конференції, наприкінці XX ст. канадська економіка зможе задовольнити за рахунок синтетичної нафти від 1/3 до 1/2 своїх внутрішніх потреб у рідкому паливі.

З точки зору співвідношення матеріального виробницт­ва і сфери послуг економіка Канади є «міні-дублікатом» економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфе­рі послуг, дорівнює 69 %, а в сільському господарстві - всього 3,5 %). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається не довикористання природних резервів еконо­мічного зростання. Створення при активній участі інозем­ного капіталу гірничовидобувної, а з початку 60-х років — нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності на­ступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого високоефективного обробного сектора. Більш ніж скром­ний для розвинутої країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20 %) не може бути показником «постіндустріального» характеру господарської структури Кана­ди, а є відображенням «гіпертрофії третинного сектора економіки».