Єврорегіони як форма прикордонного співробітництва сприяють не тільки посиленню та поглибленню добросусідських відносин між державами, а й виступають своєрідним інструментом для інтеграції тієї або іншої країни до європейських структур. Це особливо важливо для України в зв’язку з просуванням кордонів Євросоюзу. Єврорегіони можуть розглядатися і як засіб врегулювання можливих територіальних проблем двох держав, адже їх створення частково знімає напругу щодо можливих територіальних претензій, проблем, пов’язаних зі становищем національних меншин. Це також своєрідний полігон для апробації сумісності законодавства різних країн і правових систем. За сучасних умов єврорегіони можуть бути поділені на три категорії: 1) охоплюють прикордонні території країн ЄС і мають спільні економічні та адміністративні проблеми; 2) включають території держав ЄС, для яких характерний переважний розвиток аграрного виробництва; 3) створюються на територіях країн, які не входять до ЄС і є дійовими засадами для включення нових країн до загальноєвропейських інтеграційних процесів.

Наслідуючи європейський досвід, Україна ще на початку 90-х років звернула увагу на такий інструмент регіонального розвитку, як єврорегіони. Наша країна залучена до діяльності чотирьох єврорегіонів – Буг, Карпатський, Нижній Дунай та еко-єврорегіону Верхній Прут. В даний час обговорюється питання щодо розробки проекту єврорегіону „Сян” (Львівська область України та Підкарпатське воєводство Республіки Польща). Територія України, що входить до складу єврорегіонів – це майже 20% населення країни (6 областей, 100 районів, 109 міст).

Єврорегіон „Буг” – транскордонне об’єднання до складу якого входить Волинська область України, Люблінське воєводство республіки Польща та Брестська область Білорусі. В даний час він знаходиться на початковому етапі свого формування. Стратегія його розвитку включає такі сфери цілей і дій: 1) сфера бізнесу: орієнтація промислових підприємств на ринки іншої сторони і на кооперацію з ними; вільний рух по єврорегіону товарів, капіталу, робочої сили; 2) сфера господарського розвитку: розвиток комунікацій і зв’язку; формування регіональних транскордонних систем технічної інфраструктури; 3) соціальна сфера: охорона довкілля і співробітництво в галузі екології, розвиток інтеграції у сфері культури тощо.