Особливий інтерес становить економічно активна частина суспільства, тобто люди, які активно вступають у трудові відносини і підтримують їх на світовому ринку робочої сили.

У пошуках роботи, яка зможе повністю розкрити трудовий потенціал людини і разом з тим забезпечити їй достатні засоби для існування, громадяни вдаються до масових переїздів як усередині країни,так і за її межі.

Процес стихійного чи організованого переміщення в межах національного чи міжнаціонального ринків праці, зумовлений характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, дією економічних законів, називають міграцією робочої сили.

В наш час наявні робочі місця все менше відповідають вимогам населення. Рушаться гарантії зайнятості.

Питома вага напівзаконної і протизаконної діяльності різних підприємств – різна; великі промислові підприємства з чітким бухгалтерським і статистичним обліком, якщо і припускаються порушень, то трапляється це не часто. Незареєстровані підприємства, навіть займаючись цілком законними видами діяльності, укривають її від реєстрації вже внаслідок видами діяльності, свого статусу. Що ж стосується кримінальних структур, то для них цивілізовані форми активності є скоріше епізодом, ніж правилом.

Економічна криза, яка супроводжується скороченням сукупного попиту на робочу силу, звуженням масштабів зайнятості найманою працею, зниження загального рівня добробуту населення та поширення бідності, водночас створює передумови для розвитку нестандартних, в тому числі незареєстрованих форм зайнятості, поширення комбінації різних форм зайнятості, зростання рівня майнового розшарування населення. При цьому спроби владних структур (і центральних, і регіональних) встановити контроль за цінами, обмежуючи рентабельність виробництва (чи послуг) а не дотуючи його, неминуче призводять в наших умовах до перерозподілу коштів від виробника до споживача, який реалізує їх переважно на неформальних ринках, купуючи зовсім не українські (тим більше не вироблені в легальному секторі) товари та послуги. Більш віддаленим