Отже, відповідно до закону зростання потреб відбувається стале і якісне зростання економічних потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей; у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.

До специфічних особливостей дії закону зростаючих потреб належить його «незворотність»: з тією чи іншою мірою інтенсивності за будь-якої ситуації потреби змінюються, як правило, в одному напрямку - у бік зростання. У розвитку потреб, як і в їх задоволенні, виключно велика роль належить виробництву. Проте слід пам'ятати, що поза потребами неможливе й саме виробництво. А забезпечення умов для безперервного розвитку потреб є рушійною силою розвитку суспільного виробництва. Цей взаємозв'язок можна виразити такою формулою:

В_р = f(П_у),

де В_р - розвиток суспільного виробництва;

П_у - створення умов для безперервного розвитку потреб.

Економічне зростання - здатність виробляти більший обсяг продукції.

Економічне зростання будь-якої країни визначається шістьма основними факторами, чотири з яких пов'язані з фізичною здатністю економіки до зростання:

- кількість і якість економічних ресурсів;

- кількість і якість трудових ресурсів;

- обсяг основного капіталу;

- технологія.

Ці чотири фактори економічного зростання можна об'єднати під назвою чинників пропозиції. Саме вони роблять зростання виробництва фізично можливим. Тільки доступність великої кількості кращих за якістю ресурсів, включаючи технологічний потенціал, дозволяє збільшувати виробництво реального продукту. Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання обсягу ресурсів. Для цього необхідно підвищення рівня сукупних витрат.