Вступ

Конкурентні переваги багатьох міжнародних компаній лежать у площині ефективного організаційного дизайну, що дозволяє, з одного боку, використовувати унікальність таких бізнес-моделей, а з другого – забезпечити зрозумілий і збалансований розподіл повноважень і відповідальності менеджерів ринкових і операційних підрозділів.

При цьому поряд з використанням глобальної стратегічної конфігурації, відповідаючи на виклики регіоналізації міжнародного бізнесу, компанії повинні паралельно досліджувати організаційні варіанти керування і координації діяльності усередині регіонів.

Прагнення забезпечити унікальність своїх стратегій і бізнес-моделей кращі міжнародні компанії вміло сполучають з дисципліною і простотою організаційного дизайну. Так, багато ТНК використовують лише кілька базових конфігурацій (архетипів) – низьких витрат, локальної цінності, глобального стандарту досконалості, персоніфікованого сервісу й експертного знання. Однак паралельно з цим, як показують дослідження, активне застосування знаходять і регіональні структурні побудови на додаток, а в деяких випадках навіть замість єдиної глобальної моделі чи стратегічної конфігурації.

Так, спадкоємець Дж. Уелча на посаді керівника General Electric Дж. Іммельт підкреслює, що створення регіональних команд є ключовою ланкою в ланцюжку глобальних ініціатив компанії. Дж. Мензер, президент компанії Wal-Mart International, порівнює міжнароду конкуренцію, що повинна вести його компанія, з грою в шахи в трьох площинах – глобальній, регіональній і локальній.

Керівник корпорації Toyota Ф. Чо зауважує, що намір прискорювати рух компанії до глобалізації нерозривно пов’язаний з подальшим посиленням локалізації і незалежності операцій у кожному з регіонів.