У давні часи торгівля була переважно бартерною. Економісти розглядають бартер як форму зустрічної торгівлі. На бартер припадає близько 30% обсягу міжнародної торгівлі. Він залишається досить поширеним явищем не лише у країнах СНД. Його застосовують, зокрема, Іран та Нігерія, обмінюючи свої нафту та газ на товари обробної промисловості. Значним недоліком бартеру вважається надмірна затрата часу на фазу обміну. Гроші є зручнішим засобом платежу.
Обсяг міжнародної торгівлі у 2000 р. становив 2 трлн дол., а в 2010 році - 4 трлн. дол. Найбільшою торговельною країною світу є США. У 2009 р. обсяг їх зовнішньоторговельного обороту становив 1,3 млрд. дол. Частка Європейського Союзу у світовій торгівлі дорівнює 40-50%. Японія і Східна Азія забезпечують понад чверть світової торгівлі.
У 2009 році найбільшими світовими торговельними потоками вважалися такі:
- мікроелектронний (спрямовувався з Японії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру до США; у свою чергу,дещо менший із США - до країн, що розвиваються; значний обсяг припадає на торгівлю у межах Європейського Союзу та Європейської зони вільної торгівлі);
- автомобільний (найбільший - у межах ЄС; світовим виробником стала Японія; американські компанії «Дженерал моторз» і «Форд» залишаються найбільшими світовими виробниками);
- стальний (Західна Європа і далі лідирує за виробництвом і торгівлею; світовим постачальником стала Японія);
- текстильно-одежний (здебільшого з країн, що розвиваються, - країн Східної Азії, Індії, Китаю, країн Близького Сходу, Центральної та Південної Америки; провідними експортерами є Німеччина та Італія);