Обсяг зовнішньої торгівлі зростає значно швидше національного виробництва. Зменшується доля сировини і збільшується частина продукції обробляючих галузей у торговельному балансі. Зростає торгівля наукоємними товарами. Посилюється спеціалізація держав з виробництва деталей та вузлів і обмін ними на світовому ринку. Стихійний світовий ринок шляхом економічної інтеграції держав, регулювання торговельних відносин міжнародними установами поступово перетворюються в організовані.

На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку України для забезпечення економічного зростання зовнішньоторговельна політика держави має бути націленою на: активізацію зовнішньої торгівлі в цілому; реалізацію наявних і потенційних конкурентних порівняльних переваг (насамперед інноваційних) України на зовнішньому ринку. Зовнішньоекономічні позиції малої країни, до числа яких науковці відносять і Україну, в наш час визначаються тим, наскільки далеко просунулась її економіка по шляху спеціалізації. Нереально орієнтувати на досягнення світових вимог одночасно всі галузі народного господарства. Потрібно вибрати ті з них, які вже певною мірою забезпечені ресурсами і можуть дати за умови їхньої орієнтації на зовнішні ринки найбільший ефект; всіляке заохочення зростання високотехнологічного імпорту (машин, устаткування, технологій, ідей) з метою скорочення технологічного розриву з промислово розвинутими країнами; поліпшення завдяки дії зовнішніх чинників структури суспільного відтворення в Україні.

Необхідними умовами реалізації такої стратегії є:

- державне фінансування закупівлі за кордоном для якісного вдосконалення виробництва запатентованої технології та ноу-хау

- вільне від митного обкладання ввезення сучасної техніки та обладнання; вивільнення від оподаткування прибутку у розмірі частини суми витрат на науково-дослідні розробки;

- зменшення ставок оподаткування у випадках виробництва та експорту продукції з високим ступенем доданої вартості;