Відповідно до українського законодавства венчурний фонд відноситься до інвестиційних фондів закритого типу. Структура його активів формується без значних обмежень, а вкладниками можуть бути виключно юридичні особи. Активами венчурного фонду управляє компанія з управління активами (управляюча компанія), а відповідальне збереження активів забезпечується спеціальною охоронною компанією.

Венчурним фондам заборонено залучати кошти фізичних осіб, що значно обмежує можливості інститутів спільного інвестування. Враховуючи недостатню обізнаність населення щодо принципів функціонування фінансових інструментів, таке обмеження, можливо, нині є виправданим. Але рано чи пізно повинні бути внесені відповідні зміни в цей закон і венчурні фонди мають стати доступними також для фізичних осіб, що, у свою чергу, значно розширить «аудиторію» венчурного інвестування.

За інвестором постійно зберігається право власності на вкладені ним кошти, що підвищує захищеність його вкладу [4,c.7].

Венчурні фонди виділяють такі напрями для інвестування капіталу:

- вкладення коштів у створення технологічних інновацій у межах інвестиційних проектів, які здійснюються різними к венчурного підприємництва. В основному негативно впливають на розвиток венчурного підприємництва в Україні такі чинники:

- відсутність ринку вільного приватного капіталу (на стадії формування);

- фінансово спроможні приватні інвестори нині віддають перевагу вкладанню коштів у менш ризикові й більш дохідні сфери капіталовкладення (торгівля, енергетика, будівництво тощо);

- відсутність професійних кадрів і досвіду державних установ у сфері венчурної діяльності;

- недосконалість нормативно-законодавчої бази у сфері венчурного бізнесу;

- недостатній розвиток фондового ринку (нерозвинена інфраструктура, високі ризики й низька ліквідність).