- спостерігаються неприпустимо низькі темпи технічного переозброєння технологічної бази, розпадаються наукові колективи, які формувалися впродовж десятиліть;

- значно послабилися зв’язки з науковою і виробничою сферами;

- практично розпався галузевий сектор прикладної науки;

- спостерігаються тенденції значного скорочення дослідно-конструкторських робіт на промислових підприємствах тощо.

Інноваційні процеси в Україні не набули достатніх масштабів і не забезпечують суттєвого зростання ВВП, а науково-технічний потенціал практично виключений з економічного процесу держави. За даними Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, випуск продукції третього технологічного укладу в Україні становить 58%, четвертого – 38% і п’ятого – 4%.

Венчурний бізнес в Україні нині знаходиться ще в зародковому стані. Власники фінансових ресурсів, необхідних для інвестування венчурних компаній, тільки починають розуміти, що вкладання коштів на декілька років є нормою і може бути ефективним країні немає потрібної кількості менеджерів для управління новими венчурними компаніями.

Чинне законодавство України з питань розвитку венчурного бізнесу має наступні недоліки:

- немає чіткого визначення юридичного статусу суб’єктів венчурного підприємництва;

- відсутні законодавчі акти, які регламентують правові відносини, пов’язані з використанням наукового відкриття та результатів науково-технічної діяльності;

- немає чітко сформульованих вимог до уставних документів при створенні небанківських кредитно-фінансових організацій;

- немає положень, які регламентують можливість використання венчурного капіталу для фінансування інноваційних проектів.