Г. Посередники, які підписують угоди з третіми особами від власного імені та за власний рахунок.

Такі посередники переважно називаються дистриб'юторами (функціональний аналог купців). Це - торговельні посередники з найбільшим обсягом повноважень, які потенційно можуть виконувати найбільшу кількість функцій, беруть на себе найбільші підприємницькі ризики та мають найбільшу свободу у прийнятті комерційних рішень.

Для принципала відносини з дистриб'юторами є вигідними у тих випадках, коли вони здійснюють вихід на нові ринки та бажають скористатися послугами потужних місцевих збутових організацій. І хоча саме за таких умов посередник може отримувати найбільші прибутки (інколи з монопольним правом збуту товару фірми на даній території), перевагою дистриб'юторських відносин для принципала є можливість отримувати платежі за товар відразу після його поставки, оскільки після неї власність на об'єкти продажу переходить до дистриб’ютора. Він здійснює комплекс маркетингових заходів на об'єктному ринку, складування товарів, організовує передпродажний сервіс та після продажне обслуговування.

Правилом є підписання більш тривалих дистриб’юторських контрактів, ніж в інших випадках посередництва (два-п'ять років) з можливим подовженням співробітництва залежно від його результатів та вигідності для сторін.

Винагородою дистриб'ютора, як і в інших випадках, достатньо автономного торговельного посередництва, є різниця в ціні перепродажу та купівлі в принципала.

Низка форм посередництва може мати форми, які є типовими для різних класифікаційних елементів. Прикладом сказаному є статус та характери діяльності стокістів - посередників зі складського обслуговування, які можуть купувати товар у власність.