- дефіцит колійного розвитку станцій, пов'язаний із збільшенням часу «обробки» поїздів, перш за все - пасажирських;

- нестача потужностей для усунення комерційних браків і технічних несправностей вантажних вагонів;

- відсутність пунктів огляду затриманих вантажів (спеціальних режимних зон з складськими приміщеннями);

- нестача службово-технічних і допоміжних приміщень, а також інфраструктури для працівників усіх служб ПКПП.

З урахуванням прогнозу щодо збільшення вантажо- та пасажиропотоків, перспектив розвитку транспортних коридорів і технічного стану станцій, пропонується поетапне оснащення перехідних пунктів на основі технологічної схеми їх обслуговування парами взаємодіючих станцій. У першу чергу необхідно модернізувати такі пункти пропуску і залізничні станції:

- на кордоні з Росією - Зернове (станція першочергового розвитку- Хутір-Михайлівський), Козача Лопань (станція Харків-Сортувальний), Тополі, Красна Могила, Квашине (станція Іловайськ);

- на кордоні з Білоруссю - Горностаївка;

- на кордоні з Молдовою - Кучурган, Роздільна;

- на кордоні з Угорщиною та Словаччиною - Чоп;

- на кордоні з Польщею - Мостиська, Ягодин.

Залізничний транспорт є найрозвинутішим в Україні, за загальною довжиною колії він посідає четверте місце у світі (після США, Росії та Канади). За вантажооборотом він виконує основні обсяги перевезень – 40-50% (навіть у рік найбільшого спаду 1997 р. - понад 40%), а за пасажирооборотом є незаперечним лідером - на нього припадає 50-70% від загального обсягу перевезень. При великій розгалуженості колійної мережі, більша половина якої - колійна мережа підприємств і організацій, значний відсоток становлять електрифіковані ділянки (близько 40