Велике значення для досягнення цілей організації має використання функції мотивації. Тобто мотивація - це процес стимулювання самого себе й інших до діяльності, спрямованої на досягнення індивідуальних і загальних цілей організації.

Головне в мотивації - її нерозривний зв'язок з потребами людини. Людина прагне трудитися з високою віддачею, готова переборювати перешкоди на шляху до наміченої мети, якщо робота і та винагорода, яку вона одержує в результаті, дозволяють їй задовольняти значимі для неї потреби. Високу віддачу від роботи людей компанія одержує лише в тому випадку, якщо створить у них потрібне ставлення до праці, якщо вони будуть зацікавлені в кінцевому результаті і будуть позитивно відноситися до виконуваної роботи. Це можливо лише тоді, коли процес роботи і кінцеві її результати дозволяють людині задовольнити свої найважливіші потреби.

У структуру мотиву праці входять:

- потреба, яку хоче задовольнити працівник; благо, здатне задовольнити цю потребу;

- трудова дія, необхідна для одержання блага;

- ціна - витрати матеріального і морального характеру, пов'язані зі здійсненням трудової дії [18, c.36].

Стимулами, що спонукають до трудової активності, можуть бути будь-які блага, котрі задовольняють значимі потреби людини, якщо їхнє одержання припускає трудову діяльність. Іншими словами, благо стає стимулом праці, якщо воно формує мотив праці [25, c.31].

Стимули можуть бути матеріальними і нематеріальними. Матеріальні стимули: а) грошові: заробітна плата; премії і т.д.;

б) негрошові: путівки; лікування; транспорт та ін.

Нематеріальні стимули:

а) соціальні: престижність праці; можливість росту;

б) моральні: повага з боку друзів, родичів; нагороди;

в) творчі: можливості самовдосконалення; самореалізація [34, c.110].