міки України, - В. Гриньова, М. Дороніна, К. Наумик, А. Єськова, Л. Червинська та інші.

У найбільш загальному вигляді поняття "мотивація" може бути розкрито через визначення поведінки суб'єкта в цілому, його реакції на такі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, установки, цілі тощо. У зв'язку із цим мотивація розглядається багатьма авторами як процес - сукупність етапів, проходячи крізь які, індивід обирає певну дію.

Багато авторів, залежно від завдань, зосереджуються лише на одній або декількох характеристиках поняття "мотивація". При цьому деякі дослідники виділяють основні властивості мотивації без належного обґрунтування.

В теоретичному плані мотивація поведінки людини - дуже складний і багато в чому не вивчений феномен. Існує безліч визначень мотивації.

Кібанов А.Я. розглядає мотивацію праці як процес свідомого вибору особою того або іншого типу поведінки, яка визначається комплексною дією зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників [23, с. 81].

Віханський О.С. пропонує наступне визначення: «Мотивація людини до діяльності розуміється як сукупність рушійних сил, які спонукають людину до здійснення певних дій» [10, с. 311].

На думку Весніна В.Р., мотивація включає внутрішній стан людини, і те, що знаходиться зовні нього, визначене як стимул або задача [9, с. 26].

Цвєтаєв В.М. розглядає мотивацію як процес активізації мотивів працівників і створення стимулів для спонукання їх до ефективної праці [42, с.151].

В роботі Мескона М., мотивація визначається як процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації [31, с. 168].

Автор А.М. Колот визначає мотивацію як процес впливу на фактори виробничого й соціального середовища, у результаті якого змінюється поведінка працівника, досягаються поставлені цілі з удосконалення виробництва й механізму його управління [27, с. 59].