дсотків мінімального розміру заробітної плати при застосуванні рідкісних європейських і східних мов^[1].

За правилом ст. 73 ЦПК кошти, необхідні на оплату свідків, експертів, а також на проведення огляду на місці, вносить наперед сторона, яка порушила відповідне клопотання. Якщо виклик цих осіб або огляд на місці провадиться за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, потрібні для цього кошти вносяться обома сторо­нами порівну. Перелічені суми не вносяться стороною, звільненою від оплати судових витрат. В таких випадках оплата провадиться з коштів, що відпускаються за кошторисом.

Виплата винагороди свідкам, експертам, перекладачам, а та­кож відшкодування їм витрат у зв'язку з явкою провадиться за ухвалою судді негайно після виконання ними своїх процесуальних обов'язків незалежно від стягнення з сторін сум, необхідних для цього.

Відшкодування витрат військовослужбовців, які викликаються до суду як свідки, законні представники потерпілих, експерти, перекладачі (проїзд, витрати по найму жилого приміщення, добові), провадиться за вимогою військових частин за встановленими нор­мами. Самим військовослужбовцям ніякі витрати не відшкодовую­ться.

Окремий порядок передбачений для стягнення витрат, пов'я­заних з розшуком відповідача, місце фактичного перебування якого невідоме, і що можливо як за ініціативою суду, так і за заявою позивача. Для цього суд (суддя) виносить ухвалу, покладаючи роз­шук відповідача на органи внутрішніх справ, витрати котрих стягу­ються з відповідача на користь держави в розмірі до п'яти мініма­льних заробітних плат^[2].

Статтею 372 ЦПК встановлено, що за проведення дій по виконанню судових рішень плата не стягується. Витрати на збері­гання і перевезення майна, на оплату експертів, комісійних, на відрядження і проїзд судового виконавця до місця виконання про­вадяться за кошторисом суду, при якому перебуває суд

^[1] ст. 71 ЦПК, пп. 8—10 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам у зв'язку з їх викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення.

^[2] Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідача у циві­льних справах» // Закон і бізнес. —1995. — № 9 (берез.).