Важливими складовими програм з паблік рилейшнз є ство­рення атмосфери довіри та використання єдиної стратегії щодо організації такої роботи.

Громадськістю вважається суспільство, тобто споживачі, пра­цівники самого підприємства, місцеві жителі, партнери, фінансо­ві організації, державні установи, профспілкові та інші галузеві об'єднання тощо. Паблік рилейшнз має на меті просування під­приємств, організацій або окремих осіб серед цільових груп гро­мадськості. За сучасних умов усе частіше до цільових аудиторій відносять групи впливу, групи лідерів, професійні асоціації та ширші кола громадськості, ніж раніше.

У рамках marketing communicatioti піармени, розробляючи програму з паблік рилейшнз, передовсім повинні проаналізувати стосунки, які склалися між підприємством та громадськістю, з'ясувати думки та оцінки щодо підприємства (як усередині під­приємства, так і поза ним), оцінити політику підприємства та йо­го дії, що впливають на ці оцінки, а також розробити та застосу­вати різні форми стратегії з паблік рилейшнз.

До сфери діяльності піарменів належить створення популяр­ності (пабліситі) підприємства та системи лобіювання його інтересів як у колективі самого підприємства, так і в широких колах громадськості.

В паблік рилейшнз немає нічого таємничого. Це не­від'ємна складова ефективного менеджменту будь-якої організа­ційної форми діяльності. Але вона потребує підготовки та досві­ду, здорового глузду та вміння прикладати теорію до практики.

На думку фахівців із паблік рилейшнз, філософія роботи з громадськістю надає засадного значення двостороннім відноси­нам. Брак спілкування породжує безліч непорозумінь. Поліпшен­ня каналів спілкування, розробка нових способів створення дво­стороннього потоку інформації та взаєморозуміння є головним завданням будь-якої програми з паблік рилейшнз. Саме браком взаєморозуміння «верхів» і «низів» значною мірою пояснюються ті складності, які ми маємо зараз в Україні: пересічні громадяни бачать тільки те, що їхнє становище погіршується мало не щодня, але не знають ні урядових планів, ні програм, а головне, не зна­ють, як ці плани і програми виконуються, хто несе за них конк­ретну відповідальність і яку саме.