Проблема управління вищими навчальними закладами на рівнях системи країни, окремого навчального закладу, академічної групи завжди була досить актуальною, а у наш складний час значно загострилась. Це пов`язано з наявністю довготривалого перехідного періоду, коли усталена система управління, що функціонувала значною мірою зруйнована внаслідок нестачі коштів. Нові економічні важелі управління ще не працюють, що створює певний “вакуум управління”.

Останнім часом набуває поширення стратегічний менеджмент, в основі кого лежить системний підхід. Будь-яке явище чи об`єкт освітянської сфери розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів, що мають “вхід”(мету), зв’язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв`язок - “вихід”. “Вхід” системи характеризується параметрами проблеми, яку необхідно вирішити за даних умов. На “виході” системи постає рішення, яке має проявлятися якісно або кількісно, мати певну міру адекватності і вірогідності реалізації, міру ризику досягнення запланованого результату. До компонентів “зовнішнього середовища” системи належать:

1) інфраструктура регіону;

2) соціально - демографічний стан;

3) фінансовий стан;

4) конкретні зв’язки закладу (установи) освіти з іншими об`єктами;

5) культурний фактор.

Зворотний зв`язок характеризує різноманітну інформацію, яка надходить до того, хто приймав рішення. Отримання зворотної інформації зумовлюється неякісним рішенням, додатковими вимогами до його уточнення чи доопрацювання, появою нововведень та іншими факторами [5,c.108].

Процес прийняття рішення включає такі операції:

а) отримання сигналу щодо наявності освітянської проблеми;

б) її виявлення;

в) формулювання цілей;

г) пошук інформації, її обробка;