Офшорна зона (юрисдикція) – це країна або окрема територія країни, де для певних типів іноземних компаній встановлено пільги з оподаткування, зменшені або зовсім відсутні вимоги до бухгалтерського обліку і аудиту, частково або повністю відмінені митні і торговельні обмеження. Органи державного управління, які створюють такі зони, намагаються залучити додатковий капітал на свою територію з метою підвищити рівень зайнятості, одержати доходи, підвищити попит на товари та послуги та ін. Досягається це за рахунок скорочення оподаткування, зменшення вимог до заснування фірми, скорочення юридичних та фінансових обмежень їх діяльності. Залучення капіталу за таких умов одержало розвиток в таких державах, як Кіпр, Мальта, Мен, Коста-Рика, Багамські, Віргінські та Бермудські острови та ін. Далі до них приєдналися держави та окремі території у складі держав: Ірландія, Бахрейн, Андорра, Ліхтенштейн, Ліберія, Сінгапур, Інгушетія та ін.

Офшорна компанія – це компанія, зареєстрована в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування за умов здійснення фіксованої оплати зборів у період заснування. Умовою надання пільг для компанії є те, що її власниками мають бути іноземні особи, а прибутки створюються за межами зони. Найчастіше офшорний бізнес одержує розвиток в банківській справі, страхуванні, торгівлі, будівництві, наданні транспортних послуг, інвестиційній діяльності, проведенні операцій з цінними паперами та ін. Основними організаційними формами підприємств в офшорних зонах є офшорна компанія з обмеженою відповідальністю, офшорний філіал і офшорне партнерство [6,c.216].

Важливим для іноземного інвестора є те, що в зоні забезпечується конфіденційність діяльності власників компанії. Під час її заснування акціонерами часто записують не справжніх інвесторів, а юристів, які и реєструють, і трастові компанії. Відповідальними особами компанії стають номінальні директори, які не здійснюють контроль і управління, а виконують накази реальних власників. Обмеження в одержанні інформації про справжніх власників офшорної компанії практично не дає можливостей (за виключенням проведення спеціального розслідування, узгодженого з міжнародними судовими установами) визначити коло пов'язаних осіб.