[2,c.94].

Імпортер, у свою чергу, скористав­шись акредитивною формою розра­хунків, може звести до мінімуму ризи­ки, пов'язані із закупівлею товару у не­знайомих країнах, незнанням особливо­стей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, стосовно можли­вості ввезення товару), невпевненістю у добропорядності експортера.

Акредитив (Letter of credit (L/C); нім. Akkreditiv; фр. Accreditif; від лат. Accreditivus – довірчий), який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельни­ми угодами, незалежно від того, який він («документарний акредитив», «акреди­тив», «акредитивний лист» тощо) – це одностороннє умовне грошове зо­бов'язання банку-емітента, видане ним за дорученням клієнта - наказодавця ак­редитива (імпортера) на користь його контрагента за контрактом бенефіціара (експортера).

За цим грошовим зо­бов'язанням банк, який відкрив акреди­тив (банк-емітент), повинен здійснити бенефіціару платіж (негайно або з відстрочкою) чи акцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. Або він може уповноважити інший банк здійснити такі платежі, акцепт або не­гоціацію тратт бенефіціара за умови на­дання ним документів, передбачених в акредитиві, також якщо виконані інші умови акредитива.