Банк при такій формі розрахунків виступає довіреною особою і посередником між експортером та імпортером.

Рекомендується використовувати документарне інкасо тоді, коли між сторонами зовнішньоекономічних відносин існує довіра, відсутні сумніви у бажанні та спроможності покупця здійснити платіж, а також країна імпортера повинна характеризуватися стабільною політичною, економічною та правовою ситуаціями [23,c.34].

Позитивно характеризують документарне інкасо простота здійснення операції, невеликі витрати, а також можливість вручити покупцеві документи проти одночасної сплати належної суми. Негативно характеризується документарне інкасо тим, що якщо покупець відмовиться оплатити документи, пошук іншого покупця або транспортування товару назад супроводжується істотними втратами.

Інкасо (Collection; Encashment; італ. Incasso) - це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтверження (акцепт) того, що сума буде виплачена у встановлений термін.

Базою для проведення операцій документарного інкасо є “Уніфіковані правила по інкасо” (УПІ), розроблені Міжнародною Торговельною Палатою і визнані банками. Існують два основні види інкасо:

– чисте, тобто інкасо тільки фінансових документів,

– документарне, тобто інкасо комерційних документів.

Учасниками інкасових операцій є:

– довіритель (клієнт, який доручає банку одержати певну суму);

– банк-ремітент (банк, якому клієнт доручає одержати певну суму);

– банк-інкасатор (будь-який банк, що не є банком-ремітентом і бере участь в операції);