тів.
Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки звичайно підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і строків наступних платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. З метою одержання більш високого прибутку банки намагаються підтримувати на рахунках «ностро» мінімальні залишки, віддаючи перевагу розміщенню валютних активів на світовому ринку позичкових капіталів, у тому числі на євроринку.
Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, з іншого - визначається практикою, що склалася, яка існує у вигляді встановлених правил і звичаїв, або закріплюється окремими документами.
Здавна в поточних міжнародних розрахунках використовувались національні кредитні гроші провідних країн. До першої світової війни перевідні векселі (тратти), виписані у фунтах стерлінгів, обслуговували 80% обсягу міжнародних розрахунків, У результаті нерівномірності розвитку країн частка фунта стерлінгів у міжнародних розрахунках знизилася до 40% у 1948p. і 5% нa пoчaтку 90-x poків, a дoлapa CІІІA зросла майже да 75% в 1982 р., а потім знизилась до 55% в першій половині 90-х років, оскільки німецька марка, японська ієна, швейцарський франк та інші провідні валюти також стали використовуватися як міжнародні платіжні засоби. З 70-x. років новим явищем стало використання міжнародних рахункових валютних одиниць: СДР - переважно в міждержавних розрахунках і особливо ЕКЮ-в офіційному і приватному секторі як валюти ціни і валюти платежу [34,c.98].
Історична закономірність розвитку у платіжно-розрахункових відносин полягає у витісненні золота кредитними грошима не тільки із внутрішніх, а й з міжнародних розрахунків. Характерно, що навіть у період панування золотого стандарту золото слугувало тільки засобом погашення пасивного сальдо платіжного балансу. З відміною золотого стандарту і припиненням розміну кредитних грошей на золото відпала необхідність оплата ним міжнародних зобов'язань. Золото використовується тільки як надзвичайні світові гроші за непередбачених обставин (війни, економічні потрясіння тощо) або коли інші можливості вичерпані. Наприклад, у роки другої світової війни багато міжнародних платежів погашалося стандартними зливками. Після війни сальдо за багатостороннім клірингом (Європейськ