1. використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що визнається такими відповідно до чинного законодавства;

2. векселі можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, Національного та комерційних банків;

3. вексельний бланк може заповнюватись друкованими та недрукованим способом;

4. сума платежу за векселем обов’язково вказується цифрами та літерами;

5. вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та завіряють печаткою [49,с.197].

Але використання вексельної форми розрахунків не набуло належного поширення на сучасному етапі розвитку економіки України.

До основних причин, що сповільнюють процес використання вексельної форми розрахунків в Україні, відносимо:

1. нестачу практичного досвіду організації вексельного обігу;

2. відсутність умінь і навиків грамотного оформлення бланків вексельних зобов’язань, а також правових знань щодо умов обігу та погашення векселів;

3. недостатню кількість юридичної та економічної літератури;

4. мале число фахівців – як правників із цих проблем, так і бухгалтерського обліку;

5. не налагоджена інфраструктура вексельного ринку;

6. не створено відповідних організаційно-правових інститутів та консультаційних центрів із цих питань тощо [30,с. 225].

Розв’язання вищенаведених проблем, які пов’язані і з використанням вексельної форми розрахунків в Україні, стимулюватиме розвиток економіки країни.