Світовий досвід свідчить: під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки. У країнах із розвинутою і стійкою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, добросовісно і надійно виконує функції кредиту та засобу платежу і є об’єктом різних домовленостей. У цих країнах з урахуванням національних особливостей законодавчо встановлено такі положення: про вексельну дієздатність; про порядок виготовлення, використання вексельних бланків і наслідках його порушення; про пред’явлення векселів до сплати і здійснення протестів. Обговорюються особливості розглядання претензій щодо векселів та інші процедури вексельного обігу.

Світова практика свідчить, що вексельний обіг активізувався у кризових умовах, особливо це є характерним для країн з економікою, що розвивається. Використання переказного векселя в Україні може позитивно впливає на вирішення проблеми неплатежів, яка полягає в придбанні банком права вимагання від боржників векселедавця та подальшому акцепті, що здійснюється лише після отримання коштів від боржників, переказних векселів, необхідних векселедавцю для розрахунків зі своїми постачальниками. Здійснюючи таку операцію, банки прагнуть досягти певних цілей:

– одержання комісійної винагороди від векселедавця за надання послуг із здійснення такої операції;

– допомога векселедавцю, спрямована на економію його обігових коштів;

– надання можливості векселедавцю розраховуватись із постачальниками за наявності обов’язкових до сплати в бюджет і прирівняних до них платежів;

– можливість акумулювати кредитні ресурси за рахунок одержаних від боржників векселедавця сум і тим самим регулювати ліквідність певної банківської установи;

– уникнення конфліктів із податковими органами, що могли б виникнути під час здійснення операції доміциляції, коли платником за векселем був би сам клієнт;