Нотаріус, як спеціально визначений суб'єкт первинного фінансового моніторингу, здійснюючи ідентифікацію клієнта, отримає відповідні документи, що підтвердять:

- повне найменування, місцезнаходження юридичної особи;

- відомості про органи управління та їх склад;

- дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном;

- відомості про власників істотної участі в юридичній особі;

- відомості про контролерів юридичної особи;

- ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку. Однак, виникає логічне запитання, що може бути підтвердженням фінансової діяльності підприємства. Мабуть це може бути самостійний баланс, який визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства.

Однак нотаріуси є спеціально визначеними суб'єктами первинного фінансового моніторингу і головний їх обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, передбачені Законом України "Про нотаріат", з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріуси не володіють будь-якими навичками та знаннями щодо бухгалтерського обліку та аудиту, щоб на достатньому рівні вивчити фінансову діяльність та фінансовий стан клієнта.

Тому, на нашу думку, для ефективного виконання нотаріусами повноважень спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу доцільно було б на законодавчому рівні врегулювати питання надання відповідними органами відповідних документів, що підтверджували б наявність достатньої фінансової діяльності клієнта, а також підтверджували фінансовий стан клієнта незалежно чи є це фізична чи юридична особа.