ливі наслідки і з точки зору успішності реалізації проекту, і з точки зору оптимальності, органічності, корисності здійснених перетворень. Залежно від позиції проектувальника можна виділити два типи проектних стратегій, які, в свою чергу, дозволяють відносити соціальні проекти до тих чи інших типів [49].

Перший тип проектної стратегії орієнтований на максимальне розуміння та врахування специфіки тієї культури, яка стає об’єктом проектної діяльності. В такому разі ціль проекту полягає в створенні умов, які забезпечують зберігання (консервацію) культурного ареалу регіону – об’єкта втілення проекту, а вже потім – саморозвиток суб’єкта культури. Процеси розвитку самі запускаються ніби вище цілей на збереження та стабілізацію ситуації [49, с. 23].

В другому типі проектів домінуючим завданням є експорт власних культурних зразків (цінностей, норм, технологій) в «чужий» культурний контекст, який завдяки цьому модифікується, «штучно» перетворюється. Прикладом такої проектної практики можуть бути сучасні процеси модернізації в країнах, що розвиваються. Вони відбуваються за наявності модернізаційних культурних моделей, які експортуються і відтворюються в інших регіонах та соціокультурних контекстах. Культурний зразок розглядається суб’єктом модернізації (проектувальником) в якості ідеального стану «чужої» культури, при чому остання або протистоїть модернізації, або підтримує її. Тому проект такого типу повинен включати в себе не тільки умови втілення культурного зразку, але і механізми блокування можливої протидії [49, с. 24].

Висновки до другог розділу

Під час аналізу наукової літератури та практичного досвіду створення та реалізації соціального проекту, ми розуміємо під соціальним проектом