медичні, фармацевтичні, а також інші працівники, що за своїми професійними обов’язками мають певний стосунок до хворих або до ліків (ст. 131 КК);  службова особа чи медичний працівник лікувального закладу, працівник допоміжного персоналу цього закладу (ст. 132 КК);  особа, що не має належної освіти (ст. 138 КК), тощо.

Мотив і мета, а також емоційний стан винного у низці випадків є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони складів злочинів проти життя та здоров’я особи, а тому їх встановлення має бути запорукою правильної і точної кваліфікації цих посягань. Наприклад, спеціальними мотивами, що впливають на кваліфікацію умисного вбивства, є корисливі , хуліганські  мотиви або мотиви расової, національної чи релігійної нетерпимості. Емоційний стан є обов’язковою ознакою фактично двох злочинів проти життя та здоров’я особи умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання чи умисного тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного у стані сильного душевного хвилювання [5; с. 248].

Звернути увагу судів на необхідність  суворого  додержання
вимог  законодавства,  що  передбачає  відповідальність за злочини
проти життя та здоров'я особи.

     Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного  статтями
3 і 27 Конституції права людини на життя і здоров'я
є беззастережне виконання судами вимог  кримінально-процесуального
закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

     У справах   про  злочини  даного  виду  суди  зобов'язані  як
установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє
для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і
вживати всіх   необхідних   заходів   до   повного   відшкодування
заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди [6].

Отже, життя людини є найвищою соціальною цінністю, а позбавлення її такого внаслідок суспільно небезпечних протиправних діянь є найбільш небезпечним злочином, за який передбачено кримінальну відповідальність, у разі встановлення усіх наявних ознак складу злочину. Захист особи права на життя та здоров