Потреба в комплексному дослідженні письма виникає у випадках, коли особа переписувала текст або виконувала його під диктовку, наприклад, писала повідомлення про злочин, або об’єктом дослідження є передсмертна записка, яка складена під диктовку. В такому випадку особлива увага приділяється дослідженню невмотивованих повторень слова, словосполучення, навіть речення або його фрагменту, що може бути зумовлене втомленістю, послабленою увагою виконавця при переписуванні. В експертній практиці доволі часто трапляються випадки, коли досліджуючи рукописний текст, що виконаний в незвичних умовах або з навмисним викривленням почерку, експерт-почеркознавець не може дійти категоричного висновку щодо виконавця тексту, проте в досліджуваному документі бачить значну кількість ознак писемного мовлення, за якими можна встановити автора даного рукопису. Саме комплексне дослідження почерку й писемного мовлення видається найбільш ефективною формою встановлення автора й виконавця письма. Підставою для експертизи письма є положення про те, що писемному мовленню кожної людини притаманні специфічні риси, а це, в свою чергу, дозволяє стверджувати про наявність індивідуального стилю мови й мовлення [11; ст. 58].

Новим напрямом розвитку криміналістичної техніки є судове авторознавство, яке базується на наукових засадах щодо встановлення автора тексту за допомогою даних лінгвістики (фразеології, граматики та ін.). Такі дослідження проводяться на підставі призначення авторознавчої експертизи. Авторознавча експертиза  є різновидом криміналістичної експертизи, під час якої досліджується текст документів (рукописних, друкарських, поліграфічних та ін.) для встановлення його автора. При цьому вирішуються питання ідентифікаційного та діагностичного характеру. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автора тексту. Даною експертизою можуть також встановлюватися (найчастіше в імовірній формі) деякі соціально біографічні риси автора тексту (його рідна мова, рівень