рухами, визначається темпом письма і координацією рухів при виконанні письмових знаків і їх з'єднань); складність почерку (свідчить про те якими рухами виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх будови); нахил почерку (залежить від напрямку згинаючих рухів при виконанні прямолінійних елементів); розмір почерку (визначається висотою малих  літер); розгін почерку (характеризує протяжність (розмір) руху по горизонталі й визначається відношенням ширини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмовими знаками); зв'язність почерку (полягає в безперервності виконання певної кількості письмових знаків та їх частин у межах одного слова); натиск почерку (характеризує інтенсивність і розміщення зусиль на пишуче приладдя при виконанні письмових знаків); переважаюча форма і напрямок рухів [7; ст. 156 ].

Окрема ознака почерку - це характеристика рухів, що виявляється при виконані окремих літер чи їх окремих елементів. Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікаційне значення, оскільки вирізняються своєрідністю та стійкістю. Такі ознаки зберігаються навіть при навмисному змінені особою свого почерку. До таких ознак належать: форма траєкторії рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів; спосіб початку (з крапки, завитка, петлі) та закінчення руху; напрямок рухів; протяжність рухів; кількість; послідовність; складність рухів тощо[8; ст. 155].

Отже, письмо є засобом фіксації думок людини за допомогою спеціально створених умовних знаків і є формою спілкування людей, а почерком є система рухів, які особа використовує під час виконання таких знаків. Як письмо, так і почерк мають ряд особливих ознак, на підставі яких можна виявити індивідуальні характеристики особи, яка є автором письмового тексту. У слідчій практиці вказані ознаки почерку використовуються з метою вирішення розшукових та ідентифікаційних ознак.