Відповідно до положення Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб'єктом господарювання є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність із виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання [3].

Так, на думку К. М. Чаплигіна К.М. поняття суб'єкта господарювання обґрунтоване теорією господарювання, яка виходить з того, що суб'єктами господарювання є організації, які на основі відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використовують її результати або управлінську діяльність в економіці [4; с. 50-52].

В. С. Щербина вважає, що суб’єкти  господарювання – це господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та Господарським кодексом України[5; с. 248].

Під суб’єктами підприємницької діяльності Суд ЄС розуміє будь-які суб’єкти, що займаються комерційною діяльністю (з метою отримання прибутку) або що здійснюють підприємницьку діяльність. До них належать корпорації, товариства, фізичні особи, торгівельні асоціації, підприємства з державною формою власності, кооперативи і, навіть, неправосуб’єктні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність [6].