та їх виконавчі органи; 3) колективні - господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об’єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями; 4) приватні - індивідуальні підприємці та приватні підприємства; 5) змішані суб’єкти господарського права, які функціонують на базі двох і більше форм власності. Такими є орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм власності[8; с. 334].

Отже, суб’єктами господарювання є господарські організації різних форм власності та громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність відповідно до чинного законодавства України, реалізуючи свою компетенцію, надану відповідними законами та зареєстровані в установленому законодавством порядку як суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність, а також мають відокремлене майно та несуть ним відповідальність за зобов’язаннями. Субєктами господарювання можуть бути як господарські організації, тобто юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці. Залежно від доходів за звітний період та кількості працюючих такі суб’єкти класифікуються на мікропідприємництва, середні та великі підприємництва. Також існують й інші критерії класифікації суб’єктів господарського права. Аналізуючи визначення поняття «суб’єкт господарювання» з погляду деяких вчених думки дещо розходяться, а також  деякими ознаками суб’єкти господарювання в українському законодавстві відрізняються від зарубіжного. Однак спільним є факт державної реєстрації та здійснення комерційної діяльності.