Праці Шарля Монтеск’є посіли вагоме місце у розвитку філософсько-історичних ідей. Маючи постійну справу з практичними питаннями політики, мислитель неодноразово звертався до вивчення минулих політичних взаємин й інститутів. У праці «Про дух законів» він порівняв системи правління різних часів, починаючи від давнього Риму, і прийшов до висновку, що всі вони змінюються в залежності від природно-кліматичних умов, традицій та звичаїв націй. Монтеск’є підходив до історії з подвійної площини: з одного боку, вона детермінована об’єктивними умовами (природою, кліматом, звичаями), а з другого, законами світового Розуму, який є вищою інстанцією духовності.

Монтеск’є був одним з перших, хто розмежував поняття суспільства і держави. Виходячи з цього, він пов’язував появу держави з певним етапом історичного розвитку суспільства. Поділяючи концепцію суспільного договору, філософ разом з тим розглядав державу не як довільну, а як історично необхідну умову, що визначається об’єктивними факторами суспільного розвитку. Мислитель заперечував договірні теорії, які розглядали утворення держави як своєрідну цивільну угоду, де дві сторони (правителі і народи) визначають свої взаємні права і обов’язки.

Також значну увагу Шарль Луї приділяв формам правління. Він обґрунтував теорію множинності природних форм правління, які відповідають загальному духові нації. В історії держави Монтеск’є виділяв чотири типові форми правління: демократію, аристократію, монархію і деспотію. Ідеалом держави для мислителя була вільна держава, що базується на концепції поділу влади.

Підбиваючи підсумки, можна констатувати, що спроби Монтеск’є розкрити закономірності суспільного життя, встановити причини, які визначають форму держави, були на той час досить прогресивними.