- Закордоний досвід використвння концепції Lean production
Зацікавленість у японському досвіді безперервного вдосконалення сформувались на Заході протягом кризового десятиліття 1970-х рр., коли більшість компаній світу потерпала від високих цін на енергоносії та зниження рівня конкурентоспроможності низки товарів відносно японських аналогів [6,ст.7]. Незважаючи на високу залежність японської економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, після 1973 р. вона розвивалася вищими темпами, ніж економіка країн Західної Європи та США.
Активізація використання інструментарію ощадливого виробництва як засобу підвищення продуктивності у США припала на 1980-ті роки. Тоді бізнесу довелося пристосовуватися до несприятливої економічної кон’юнктури, і після перших фінансових і виробничих успіхів таких компаній, як «Донеллі» (Іспанія, виробництво автомобільних дзеркал), «Фройденберг-НОК» (США, виробництво ущільнень і віброізоляцій них елементів), «Вірмолд» (США, виробництво кабельної продукції та інших електротехнічних виробів), «НУММІ» (США, виробництво автомобілів), інтерес до ощадливого виробництва «вибухнув» у всіх країнах промислового розвиненого світу.
Фірми, що вирішили піти шляхом ощадливого виробництва – від маленької «Лантех» (США, виробництво пакувального устаткування), середньої «Вірмолд», спеціалізованої «Порше» (Німеччина, виробництво автомобілів) до гігантської «Пратт енд Уітні» (США, виробництво двигунів для цивільної та військової авіації) – спромоглися зробити істотний ривок у розвиток та уникнення кризи, яка забезпечила багато компаній всередині та наприкінці 90-х років. [5, ст. 103-106]
Якщо попервах ощадливе виробництво в Японії і на Заході застосовували в галузях із дискретним виробництвом, передусім в автомобілебудуванні, то пізніше концепція була адаптована до умов безперервного виробництва і, нарешті, запроваджена в торгівлі, сфері послуг, комунальному господарстві, у сфері охорони здоров’я, збройних силах і державному секторі.