2)скорочення термінів розробки нової продукції,

3)скорочення термінів створення продукції,

4)скорочення виробничих і складських площ,

5)гарантія постачання продукції замовнику,

6)максимальна якість при мінімальній вартості.

У відповідність з концепцією ощадливого виробництва всю діяльність підприємства можна класифікувати так:

1) операції і процеси, що додають цінність для споживача,

2)операції і процеси, що не додають цінності для споживача.

Отже, все, що не додає цінності для споживача, з точки зору ощадливого виробництва, класифікується як втрати, і має бути усунене.

За даними Інституту ощадливого виробництва, впровадження підходів концепції ощадливого виробництва дозволяє скоротити в середньому: тривалість виробничого циклу — на 50%, обсяги незавершеного виробництва — на 60%, кількість випадків переробки продукції — на 70%, необхідні площі — на 30%, необхідний для переналаштування обладнання час — на 65%.

Відправна точка ощадливого виробництва — цінність для споживача.

З погляду кінцевого споживача, продукт (послуга) набуває дійсної цінності тільки тоді, коли відбувається безпосереднє оброблення та/або виготовлення елементів необхідного споживачу продукту (послуги). Серцем ощадливого виробництва є процес усунення втрат, які японською називаються «муда». Муда — це одне з японських слів, яке означає втрати, відходи, тобто будь-яку діяльність, яка споживає ресурси, але не створює цінності. Наприклад, споживачеві зовсім не потрібно щоб готовий продукт або його деталі лежали на складі. Тим не менше у традиційній системі управління складські витрати, а також всі витрати, пов'язані з перевиробництвом, браком та іншими непрямими витратами перекладаються на споживача.