ВСТУП

У межах основного напрямку наукових досліджень у галузі хімізації землеробства для підвищення родючості ґрунтів і досягнення запланованих урожаїв в умовах інтенсивних природоохоронних систем землеробства повинна бути вирішена конкретна науково-технічна проблема: розробка удосконалених зональних і внутрішньо зональних систем агрохімічного забезпечення технологій вирощування сільськогосподарських культур на основі комплексної хімізації і автоматизованого управління продуктивними процесами в рослинництві.

Для виконання головного завдання землеробства – одержання високої продуктивності і забезпечення стійкості екосистеми необхідним є регулярне відновлення її енергетичного потенціалу. Одним із таких “штучних” прийомів є регулярне внесення добрив.

Сучасний рівень урожайності не задовольняє потреб народного господарства. Світовий досвід свідчить, що в оптимальних умовах частка добрив у формуванні загального приросту врожаю становить біля 50%, в той час на Україні вона не перевищує 35% [1] .

Тому прогнозований розвиток хімізації і землеробства в цілому вимагає поглиблених досліджень у сфері агрогрунтознавства, вивчення впливу добрив на показники родючості ґрунту, інтенсивності ґрунтових процесів і їх впливу на урожай.

Фосфорні добрива при взаємодії з ґрунтом підлягають корінним змінам. Результати досліджень, викладені в працях вітчизняних і зарубіжних вчених [2,3 ,4 - 6,8] свідчать, що процеси перетворення фосфатів у ґрунті складні і пов’язані з цілим  рядом явищ: розчиненням і осадженням, адсорбцією і десорбцією, мінералізацією і біологічним поглинанням та іншими процесами перетворення фосфору, що протікають в різних грунтово-кліматичних умовах з різною інтенсивністю. Чиріков Ф.В. [8] схильний до висновку, що поглинутий фосфор у ґрунті утворює велику кількість (п’ять)груп фосфатів.