Нова адміністрація розпочала проведення політики державного регулювання економіки, яка одержала назву «нового курсу». Її основоположні принципи було сформовано у період передвиборчої кампанії: введення елементів економічного планування, державний контроль над фінансовою сферою, регулювання торгівлі дорогоцінними металами, соціалізація політики тощо.

Банківська криза березня 1933 року сприяла наділенню президента надзвичайними повноваженнями щодо регулювання економіки. Політика «нового курсу» включала декілька напрямів: регулювання фінансової сфери і декретування золотого наповнення долара, відновлення національної промисловості, адміністративну і фінансову підтримку фермерства, послаблення національного напруження та послаблення національних наслідків кризи.

Надзвичайний банківський закон поставив під контроль уряду і президента міжнародні фінансові домовленості, припинив обмін банківських білетів на золото. Державне казначейство одержало право випускати незабезпечені золотом банкноти. Було вжито заходів щодо девальвації національної валюти. Уряд ввів низку обмежень на банківську діяльність, спрямованих на оздоровлення фінансово-банківської системи в цілому. З цією самою метою було встановлено жорсткий контроль за ринком цінних паперів.

Функціонування окремих галузей промисловості регулювалося «кодексами чесної конкуренції», які являли собою інструктивні акти і містили вказівки відносно обсягу продукції, що випускалася, цін її реалізації, порядку збуту, умов наймання робітників, розміру заробітної платні, умов кредитування. Вся промисловість поділялася на 17 груп, кожна з яких керувалася своїм кодексом.

Державного регулювання зазнав і аграрний сектор. Метою урядових заходів у цій сфері було підвищення цін на сільськогосподарську продукцію, а також соціальна підтримка фермерів, для чого було створено Національну адміністрацію. Уряд рефінансував фермерські борги за умови скорочення ними посівних площ.