ВСТУП

Актуальність  теми  дослідження: Поняття державний суверенітет» формувалося наприкінці середніх століть. У ті часи воно було потрібне для того, щоб в державі відокремити публічну владу від влади церкви, надати їй в суспільстві виняткове, монопольне значення. Отже, суверенітет має сприйматись як один із показників досконалості держави, того, що вона стає розвинутою інституцією.

На сучасній стадії розвитку цивілізації суверенітет є невід’ємною ознакою держави. Як правило, в юридичній літературі державний суверенітет розуміють як незалежність державної влади від будь-якої іншої влади в середині країни та поза нею, що виражена в її винятковому, монопольному праві самостійно і вільно вирішувати всі свої справи . Наразі, суверенітет – це комплексна ознака держави. Він концентрує в собі найбільш істотні ознаки державної організації суспільства .

Державний суверенітет може поєднуватися з народним суверенітетом і національним суверенітетом. Демократична держава, в якій нації та народності реалізували своє право на національне самовизначення, є суверенною державою в усіх вказаних значеннях, тобто включаючи народний і національний суверенітет. Зазначимо, що під впливом науково-технічної революції та процесу світової інтеграції, що триває, створення світового ринку з’явилася нова закономірність розвитку держав, тобто зближення різних держав, їх взаємозбагачення в результаті взаємодії. Так, свого часу західні держави тією чи іншою мірою сприйняли від соціалістичних держав соціальну спрямованість їх діяльності, планування.

Сьогодні Україна переймає досвід західних держав щодо поділу влади, парламентської культури, будівництва правової держави тощо. Ця закономірність у процесі взаємодії сучасних держав відводить у минуле гостру конфронтацію, ідеологічні війни, недовіру і підозрілість.

Щодо досліджень проблемних питань різних аспектів державного суверенітету, його складових у різні часи займалися відомі вітчизняні та закордонні автори, зокрема, С.Алексеєв,  У.Бек,  Ж. Боден, М. Ільїн, М.Цвік, Я. Кларк, В.Копєйчиков, С. Краснер, Н.Матузов, О. Петришин, В. Тацій, І.Щербина та інші. У своїх працях учені досліджують в основному загальні ознаки розуміння суверенітету держави.