максимальної обережності в оцінках і судженнях, перетворилася на предмет численних політичних спекуляцій. До участі в обговоренні почали залучатися недобросовісні вчені, деякі політики почали спиратися на історичні фальсифікації, переслідуючи свої суб'єктивні цілі, пов'язані з боротьбою за владу. Національна карта розглядалася як безпрограшна в політичних дискусіях, що служило провокуючим фактором у розвитку етнічних відносин.
Логіка національної політики в Російській Федерації, в якій проживають більше ста народів, припускає нейтралізацію негативних явищ у її змісті. Прагнення народів до самовизначення не повинно призводити до руйнування державного простору або, у всякому випадку, реалізовуватися екстремістськими засобами і методами. В умовах загального зниження якості життя зростає небезпека посилення ворожості різних соціальних груп, у тому числі диференційованих за етнічною ознакою. Це небажана тенденція, яка вимагає уважного вивчення з тим, щоб визначити стратегію її подолання. Слід продовжити пошук політики, що повертає нації до добросусідських відносин, заснованих на довірі один до одного, виключає будь-яку підозрілість і взаємні звинувачення. Подолання ворожнечі - ось генеральний шлях міжетнічної взаємодії, що володіє потужним антикриміногенним потенціалом.
Розвиток міжнаціональних конфліктів підпорядковується певним закономірностям, які вимагають спеціального вивчення, залучення фахівців різних галузей знання.
Хронологічні рамки: 1990-2014 роки.
Об’єктом дослідження є політичний екстремізм. Його предмет – етнічний екстремізм у програмних засадах та діяльності політичних акторів РФ.
Метою роботи є висвітлення причин і витоків етнічного екстремізму в Росії, його проявів на рівні ідейних концептів та діяльності політичних акторів.
Для реалізації поставленої мети дослідження визначаємо такі завдання:
висвітлити теоретико-методологічні засади дослідження етнічного екстремізму;
встановити причини та витоки етнічного екстремізму в РФ;