Модифікація поверхонь
2

Вступ

На сьогоднішній день у світовій промисловості важко уявити собі якусь деталь, поверхню якої  б не намагались захистити від дії зовнішніх чинників. Майже  кожен продукт обробки поверхні, має комплекс індивідуальних вимог: захист від корозії, окислення та зносу, міцність, шорсткість, пластичність, каталітичні властивості та ін. Одними із найбільш перспективних методів у наш час є електрохімічні.

Модифікація поверхонь, матеріалів може змінювати: декоративні , оптичні, магнітні, або електричні властивості компонентів які повинні бути досягнуті. Попит до цієї ключової технології завжди зростає. На додаток до автомобільної, аерокосмічної та машинобудування, комп'ютерної, електронної та оптичної промисловостей, тепер додається ще й харчова[1].

Враховуючи вимоги, які ставляться до експлуатаційних характеристик деталей, електрохімічні покриття можна умовно розділити на три типи:

- захисно-декоративні гальванічні покриття (використовуються для надання поверхням декоративних і захисних властивостей одночасно);

- захисні електролітичні покриття (застосовуються для захисту деталей від корозії в різних агресивних середовищах);

- гальванічні покриття спеціального призначення (використовуються для того, щоб надати поверхні металу певних спеціальних властивостей, таких, як магнітні, твердість, зносостійкість, електроізоляційні, каталітичні та ін). Також гальванічні покриття спеціального призначення можуть бути нанесені для відновлення зношених деталей

В залежності від механізму захисної дії всі гальванічні покриття підрозділяються на: катодні і анодні. У порівнянні з потенціалом металу який захищають,  анодні покриття завжди мають більш електронегативний, а катодні – більш електропозитивний  потенціал. Наприклад, по відношенню до сталі кадмій і цинк є анодним покриттям, а золото, нікель, срібло, мідь – катодними.

Механізм захисної дії гальванічного покриття багато в чому залежить не тільки від природи металу, але і від складу експлуатаційного середовища.