1.1 Опис об’єкту розробки

Цифровий автомат - це пристрій, що характеризується набором деяких внутрішніх станів A = {a1(t), a2(t), ..., an(t)}= у які він потрапляє під впливом вхідних сигналів і команд програми рішення задачі. Призначений для перетворення цифрової інформації. Поняття стану автомата використовується для опису систем, виходи яких залежать не тільки від вхідних сигналів у даний момент часу, але і від деякої передісторії, тобто сигналів, які надійшли на входи системи раніше. Стан автомата є певною пам'яті про минуле, дозволяючи усунути час як явну зміну і висловити вихідні сигнали як функцію станів і вхідних сигналів.

Керуючий автомат генерує послідовність керуючих сигналів, приписану мікропрограмою і відповідну значенням логічних умов. Інакше кажучи, керуючий автомат задає порядок виконання дій в операційному автоматі, що випливає з алгоритму виконання операцій.

Загальна теорія автоматів розбивається на дві великі частини - абстрактну теорію автоматів і структурну теорію автоматів. Різниця між ними полягає в тому, що в абстрактній теорії ми відволікаємося від структури як самого автомата, так і його вхідних і вихідних сигналів. Не цікавлячись способом побудови автомата, абстрактна теорія вивчає лише ті переходи, які зазнає автомат під впливом вхідних сигналів, і ті вихідні сигнали, які він при цьому видає. У структурній теорії автоматів розглядаються насамперед структури як самого автомата, так і його вхідних і вихідних сигналів, вивчаються способи побудови автоматів з елементарних автоматів, способи кодування вхідних і вихідних сигналів елементарними сигналами.