формування особистості правдою і красою довкілля. Важливим тут є етап підготовчої роботи до екскурсії через бесіду, роботу з навчальною літературою, самостійне читання, проведення тематичних занять. Екскурсія слугує завершенням фіксації та поглиблнням досягнутих результатів від застосування методів музейної педагогіки.[29] Проблемою в музейній педагогіці є й те, що під час підготовки майбутніх фахівців з історії, не завжди читаються спецкурси з музеєзнавства, тобто, переважна більшість вчителів не отримують необхідних знань з методики використаня матріалів музеїв для навчання та виховання дітей і підлітків. Адже саме музеї, як найкраще, найповніше можуть передавати атмосферу історичної епохи або події. Важливими музеї є і в формуванні історичного мислення підростаючого покоління, а також патріотичного виховання, зокрема, це стосується музеїв присвячених військовій тематиці

Отже, використання музейних фондів у навчально-виховній практиці є надзвичайно потужною мотиваційною силою засвоєння нових знань, організації науково-дослідницької роботи дітей та шкільної молоді. Адже ексукрсія до музею змушує дитячу свідомість уявити, переосмислити та краще зрозуміти історичний матеріал. Підсумовуючи вище сказане, можемо зробити висновки, що використання елементів музейної педагогіки дозволяє:

 підвищити інтерес вихованців до навчання;

 урізноманітнити форми і методи навчально-виховної роботи;

  посилити міжпредметні зв’язки;

  використовувати нестандартні види занять;

 підвищувати загальний рівень культури учнів та впливати на формування їх свідомого ставлення до культурної спадщини людства.

Сучaсні музeї зі своїми різномaнітними колeкціями являють вaжливі культурні й освітні цeнтри, які нe лишe подaють зміст колeкцій, a й виступaють потужним виховним чинником у формувaнні різномaнітних особистісних якостeй людини. Виконуючи роль історичних джeрeл пeвної