Закон «Про інформацію» був прийнятий у 1992 році. Відносини, що виникають між суб’єктами підприємницької діяльності в галузях інформації та культури, останнім часом розвивалися досить стрімко. При цьому законодавче забезпечення захисту авторських та суміжних прав власників вимагало більш деталізованого аналізу. Наслідком цього було прийняття в 1994 році Закону «Про захист авторських та суміжних прав».

Розділи ІV, V та VI закону «Про інформацію» визначають коло учасників інформаційних відносин, їх права та обов’язки, регулюють охорону інформації, відповідальність за порушення законодавства про інформацію та міжнародну інформаційну діяльність, співробітництво з іншими державами зарубіжними та міжнародними організаціями в галузі інформації.

Організації міжнародного співробітництва присвячено декілька статей – з 50-ї по 54-ту, де визначені терміни, що таке є інформаційна міжнародна діяльність, експорт та імпорт інформаційної продукції, гарантії інформаційного суверенітету України.

Одним з недоліків цього Закону вважається не визначення поняття інформації, як продукту або товару, та поняття інформаційної діяльності як процесу.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 грудня 1993 р. визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни. Законом регулюються правові та економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, виконанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі.

В Законі України «Про освіту» містяться ті основні принципи і положення, на основі яких визначається стратегія і тактика реалізації законодавчо-закріплених ідей розвитку освіти в Україні.