2. Облік міжнародних автотранспортних перевезень

Загальні основи організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі – міжнародні автоперевезення) викладено в Законі України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 2344-III). Насамперед, у ст. 1 цього Закону наведено такі визначення:

• міжнародні перевезення пасажирів і вантажів – перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
• міжнародні човникові (маятникові) перевезення – перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення.

У ст. 53 Закону № 2344-III викладено вимоги до організації міжнародних автоперевезень. До них допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх автоперевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати такі документи:

• дозволи іноземних держав, територією яких здійснюватиметься перевезення;
• ліцензійну картку на транспортний засіб;
• дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення під час перевезення негабаритних вантажів;
• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
• сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, територією яких здійснюватиметься перевезення.

Тут слід зазначити, що міжнародні перевезення пасажирів і багажу регламентуються в першу чергу Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу від 01.03.73 р. (далі – КАПП).