визнала обов’язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини. А це означає, що Європейський суд може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав гарантованих цим міжнародним документом з боку української влади. З моменту ратифікації Україною Європейської конвенції про захист прав людини до Європейського суду звернулося більше 20 тис. українських громадян і юридичних осіб. За цей час було ухвалено понад 400 рішень щодо України. У 2008р. Європейський суд виніс 110 ухвал, згідно з якими з України на користь позивачів стягнули 20,5 млн. грн.: 5 млн. грн. витрачені на відшкодування морального збитку і 15 млн. грн. – на виконання рішень національних судів. За перше півріччя 2009р. Європейський суд виніс 58 ухвал щодо України. Станом на 1 жовтня 2009р. у провадженні Європейського суду перебувають більше 9 800 справ проти України, внаслідок чого вона піднялася з п'ятого на третє місце в загальному рейтингу кількості справ цього Суду.^[1] 

   Статистичні дані свідчать про те, що в Україні є надзвичайно великі проблеми з дотриманням прав і свобод людини. І головні проблеми полягають зовсім не в законодавстві, а в відсутності правової свідомості та не кваліфікованості багатьох посадових осіб, які мають зрозуміти, що професійна та ефективна публічна адміністрація є запорукою забезпечення прав та свобод людини.

   Україна ратифікувала більшість найважливіших міжнародних актів в сфері прав людини – Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Факультативний протокол до нього 1966р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966р., Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965р., Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979р., Конвенцію про права дитини 1989р., Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, н

^[1]  Щотижнева інформаційно - правова газета «Правовий тиждень» [Режим доступу]:   http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=news&&newsid=121618