сті і передбачає справедливий баланс між захистом публічного інтересу і повагою до основних прав людини.[1]
Відповідь на ці три питання дозволяє виокремити розрізнення, які є правомірними, від тих, які є неприйнятними, і таким чином констатувати наявність чи відсутність дискримінації.
Недискримінація є також фундаментальним принципом Європейського Союзу. Стаття 3 Договору, що засновує Європейське Співтовариство, передбачає вжиття заходів, потрібних заради боротьби проти дискримінації на підставі статі, раси, етнічного походження, релігії чи віри, психічних чи фізичних вад, віку чи сексуальної орієнтації.[2]
Ще чіткіше про неприпустимість дискримінації говорить проект Договору про запровадження Конституції для Європи (2003/C169/01). Згідно зі статтею II-21 Хартії засадничих прав Союзу (частина II проекту Договору) заборонено будь-яку дискримінацію на будь-якій підставі, такій як стать, раса, колір шкіри, етнічне чи соціальне походження, генетичні риси, мова, релігія чи віра, політичні чи будь-які інші погляди, належність до національної меншини, власність, походження, фізичні чи психічні вади, вік чи сексуальна орієнтація. У сфері застосування Конституції, без порушення окремих її положень, заборонено будь-яку дискримінацію на підставі державної належності.[3]
Відповідно до ст.3 Договору в ЄС було запроваджено стратегію боротьби із дискримінацією, яка, зокрема, відображена в:
– Директиві Ради Європейського Союзу 2000/43/ЕС від 29 червня 2000р., яка імплементує принцип рівного ставлення до людей незалежно від расового або етнічного походження (вона забезпечує захист при доступі до зайнятості, індивідуальної праці й професії, включаючи просування по службі; доступі до професійно-технічної і професійної освіти; зайнятості і умовах праці, включаючи звільнення і оплату праці; членства в організації працівників чи підприє
[1] Заковряшина Е. Принцип недискриминации в праве Совета Европы, 2002р. – с. 117-118.
[2] Основи права Європейського Союзу: Нормат. матеріали / За заг. ред. М. В. Буроменського. – Х., 2005. – с. 40.
[3] Конституційні акти Європейського Союзу. Ч. І / Упоряд. Г. Друзенко; За заг. ред. Т. Качки. – К., 2005. – с. 351.