Описовий метод згідно з нашим дослідженням використовував прийоми зовнішньої та внутрішньої інтерпретації.

Перший різновид прийомів втілювався, наприклад, в логіко-психологічному прийомі, тобто в дослідженні зв’язку змісту лексем-номінацій із ментальними утвореннями, якими є концепти на думку В. І. Карасика. Прийоми внутрішньої інтерпретації виражались у вивченні мовних явищ на базі їх системних парадигматичних та синтагматичних зв’язків.

Парадигматична методика обіймає опозиційний прийом – тобто при зіставленні значень лексем-номінацій на основі спільності поняттєвих компонентів лексеми об’єднуються в групи.

Дослідження сполучуваності лексем реалізовувалось за допомогою синтагматичної методики, що дозволило виявити додаткові відтінки значень, наприклад, при аналізі фразеологічних одиниць та паремій.

Структурний метод є методом синхронного аналізу мовних явищ на основі зв’язків і відношень між мовними елементами, який слугував для визначення словотвірних одиниць лексем-номінацій та їх систематизації.

Його метою є вивчення словотвірного гнізда концепту, словотвірні елементи якого співвіднесені й пов’язані системою лінгвальних відношень.

Структурний метод також реалізується в методиці компонентного аналізу. Кількісний метод як представник математичних методів аналізу виражається у встановленні частотності досліджуваних явищ. Функціональний метод відображається в прагматичній методиці аналізу, відповідно до якої розглядався прагматичний потенціал ключової лексеми- вербалізатора концепту. Значущим складником формування цього потенціалу є аксіологічне маркування лескем-номінацій концепту.

У межах когнітивної лінгвістики для реконструкції уявлень носія мови застосовується різноманіття методик, однією з яких є семантичний (або концептуальний) аналіз.