матеріалом для нового творчості» [34, c. 13].

Конкретизуючи класичний підхід до визначення міфологеми, можна говорити про архетипи як про незмінні універсалії людського існування, а про міфологеми – як про розгортання у просторі тих смислів, що містяться в архетипах. При цьому архетипи об'єднують різноманітні етноспецифічні міфологеми, забезпечуючи наскрізну єдність людської культури, і є константними домінантами. Тому архетип і міфологему можна розглядати в якості статичних і динамічних елементів міфу відповідно [15, с. 13].

Отже, поняття «архетип» - «міфологема» - «міф» - «міфема» співвідносяться як універсальна модель колективного несвідомого – конкретна інтерпретація універсальної моделі колективного несвідомого – комунікативна система, в якій здійснюється інтерпретація універсальних моделей колективного несвідомого – елементарна структурно-смислова одиниця комунікативної системи, в якій здійснюється інтерпретація експериментальних моделей колективного несвідомого.

   Незважаючи на неоднозначні трактування терміна міфологема в сучасній науці, існують безперечні ознаки міфологеми, що визначають її суть: «згорнута сюжетність», регіональна специфіка та ретроспективність. Для міфологеми специфічною є відсутність фабульності, а її смисловий зміст не потребує розгортання. М. В. Дмитрієнко називає цю властивість «згорнутою сюжетністю» [5, c. 29], а Є. Ю. Ільінова пояснює, що «основою операційного середовища для концептуалізації міфологічної свідомості є синкретизм міфологеми і слів, її номінують» [8, c. 185]. Так, міфологема світового дерева, де б вона не використовувалася, не потребуючи пояснення, символізує центр світобудови, енергетичний центр, зв'язок між небесним царством, земним світом і пеклом.

Міфологема має етнічну, регіональну специфіку, так як при її конкретному втіленні вона зазнає впливу національної картини світу. Тому та ж сама міфологема світового дерева буде реалізовуватися по різному у різних народів світу. Окрім того, міфологемі властива ретроспективні