реалістичного, з переважанням то одного, то іншого. На реалістичному тлі можливі фантастичні вкраплення і, навпаки, у фантастичних речах спостерігаються реалістичні прошарки (навіть головний персонаж Гаррі є одночасно героєм фентезі та сучасником читача) [19, c. 10].

У романах Дж. Роулінг можна виділити наступні особливості казкового жанру. Очевидним є наявність опозиції, характерної для казкового жанру: Гаррі – протагоніст, Волан-де-Морт виступає ж в якості антагоніста головного героя. «Специфічною для чарівної казки є подвійна опозиція попереднього і основного випробувань...»[19, с. 15]. «У попередньому випробуванні герой виявляє свої справжні якості і тим заслуговує отримання чудесного засобу». В якості такого попереднього випробування в романах може служити епізод з першої книги, коли Гаррі знайомиться з ровесниками – Роном і Драко – та заводить дружбу з першим хлопчиком, скромним, порядним і добрим, проігнорувавши гордовитість і бундючність іншого. Надалі саме вибір світлої сторони – добра – буде визначати характер і вчинки головного героя. Основним випробуванням є, безумовно, перемога Гаррі над Волан-де-Мортом. подібно фіналам казок, добро, вічно бореться зі злом, в результаті перемагає.

Композиція фольклорної чарівної казки будується на просторовому переміщенні героя. У романі до Гаррі Поттеру є велетень на ім’я Гегрід, який забирає хлопчика в школу чаклунства «Хогвартс». Причому тут реалізується ще одна казкова особливість – Гегрід є посередником між світом буденним і чарівним, виступаючи в якості провідника героя. Крім функції інформатора, Гегрід наділений функцією помічника. Він допомагає Гаррі Поттеру опанувати чарівними атрибути (чарівну паличку, сову по ім’я Букля, чарівними книгами заклять). Такий чарівний предмет-помічник, як Карта Мародерів, що з'являється в третій книзі серії та показує місце розташування будь-якого чарівника в замку «Хогвартс», служить аналогом казкового яблучка на блюдечку, а мантія-невидимка, яку Гаррі залишив у спадок батько, асоціюється з шапкою-невидимкою [33, c. 45].