На початку 60-х років творчість поета сприймалася неоднозначно. Уже в перших своїх творах як поетичною формою, так і їхнім змістом І.Драч висловив протест проти тоталітаризму. Письменник відмовлявся жити і творити за звичками і приписами влади, утвердженими примусово – силою, кров’ю, репресіями.
Його рання поезія знаменувала бунт кращої частини української молоді, яка дізналась про жахливі злочинства сталінізму. Цю незгоду І.Драч як поет насамперед висловив у сфері поезії, де насаджувався єдиний принцип соціалістичного реалізму. Його твори – це прагнення якомога ясніше, виразніше висвітлити драматизм людського життя другої половини ХХ ст., віднайти гармонію в дисонансах епохи.
У середині 80-х рр. поет був обраний до правління Київської організації Спілки письменників України, далі – його головою, а ще згодом – Головою Народного руху України та депутатом Верховної Ради України, керував товариством "Україна", очолював Світовий конгрес українців та Конгрес української інтелігенції (КУІн), був міністром в уряді В.А.Ющенка, брав активну участь у подіях Помаранчевої революції.
Іван Федорович Драч продовжує активну громадсько-політичну діяльність, є головою багатьох республіканських і міжнародних організацій, організатором і членом кількох рухів.
Проте, перш за все, Іван Драч – поет, а його творчість – постійний пошук, постійне новаторство.
- За яку книгу письменник був удостоєний Шевченківської премії?
У 1976 році за збірку творів "Корінь і крона" Івана Федоровича Драча було відзначено Державною премією України ім. Т.Шевченка.
- До якого мистецького стилю належать твори І.Драча?
Балади та етюди - улюблені жанри лірики поета. Перша збірка лірики