Вступ
Витрати – це найважливіша частина фінансової діяльності підприємства, тому порядок їх здійснення, облік і розподіл повинен бути чітко роз'ясненим і зрозумілим.
В Україні методологія обліку і порядок розкриття витрат у фінансовій звітності визначаються ПБО 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318, зареєстрованим у міністерстві юстиції України 19.01.00р. за №27/4248.
Побудова обліку витрат виробництва здійснюється у системі таких рахунків: № 23 «Виробництво», № 24 «Брак у виробництві», № 25 «Напівфабрикати власного виробництва», № 39 «Витрати майбутніх періодів». А саме використовуються такі рахунки як «Основне виробництво», «Допоміжні виробництва», «Витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування», «Загальновиробничі витрати», «Загальногосподарські витрати», «Обслуговуючі виробництва та господарства», «Резерв на витрати, які будуть здійснені, та платежі».
Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.
Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативного управління виробництвом.