ВСТУП

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку освіти початкова школа перейшла на нові структуру і зміст. Зросли вимоги до якості початкової освіти, створено сприятливі умови для посилення практичної спрямованості навчання та творчого розвитку дитини. Особливу роль у навчальному процесі відведено рідній мові з огляду на її значущість для опанування знань з інших предметів та становлення і розвитку духовно багатої особистості.

З середини 90-х років ХХ століття відбувається переорієнтація мовної освіти на забезпечення комунікативної компетенції учнів, що знаходить вияв у нових концепціях, Державних стандартах, програмах, в яких окреслено мету і зміст навчання, визначено вимоги, вибудовано нові підходи до навчання рідної мови.

Нові тенденції шкільної мовної освіти передбачають посилення практичної спрямованості процесу опанування рідної мови, підпорядкування роботи над мовною теорією інтересам мовленнєвого розвитку учнів. З огляду на це в сучасній лінгводидактиці визначений пріоритетним і перспективним комунікативний підхід, за якого розвиток комунікативного мовлення набуває статусу провідного принципу навчання рідної мови [49, с. 206], а мета шкільного мовного курсу вбачається в тому, щоб «навчити учнів вільно користуватися українською мовою як засобом спілкування, духовного збагачення та формування інтелектуальної культури» [13, с.9], у «забезпеченні належного рівня мовленнєвої компетенції учнів, що є однією з найважливіших умов їхньої успішної соціалізації» [48,с. 408].

Все більше вчених-методистів схиляються до того, що мовні знання є підґрунтям для вдосконалення мовлення учнів. Ще в 40-60-х роках у працях С.Х. Чавдарова утверджується граматичний підхід до навчання мови. Методист розглядав вивчення граматики як основний засіб розвитку мовлення. Тому формування граматичних понять у молодших школярів є основою для оволодіння ними комунікативними уміннями.